ВЧИТЕЛЯМ

«Дзеркало».

Мета. Вчити відчувати один одного. Створити атмосферу довіри.

• Учасники стають у пари.

• Один грає роль “картинки” і робить декільки динамічних рухів.

Інший грає роль “дзеркала” та їх повторює.

• Після цього міняються ролями.

ПОРАДА: Заохочувати до активних дій, креативного мислення.

«Вузол».

Мета гри: розвиток силової витривалості.

Учасники утворюють коло взявшись за руки. За сигналом ведучого всі закривають очі та заплутуються у максимально заплутаний «вузол». Відкривши очі, підтримуючи один одного, намагаються розпутатись.

«Добре – погано».

Ведучій знайомить учасників з якимось явищем (предметом, поняттям, образом), наприклад пасок (ремінь), і просить відповісти на запитання: «Що хорошого в паску?»
Діти висловлюють свою думку. Потім ведучий запитує: «А що поганого в паску?»
У цій грі можна використовувати й спільні образи (явища, поняття, предмети). Наприклад: що хороше у хворобі? а що погане? і т. ін.

«Падаюча палиця».

Мета гри: розвиток витримки і координації рухів.

Підготовка: займаються стають у коло. У центрі кола ведучий, який притримує за верхній кінець палицю, що знаходиться у вертикальному положенні.

Опис гри: ведучий називає номер одного з гравців і відпускає палицю, гравець повинен зробити випад вперед і схопити палицю, не давши їй впасти.

«Коршун та квочка».

Мета: Розвивати в дітей витримку, вміння виконувати рухи за сигналом, навички колективного руху. Вправлятися з бігу за певним напрямком, з вивертаням .

Обирається «Коршун», всі інші учні стають в колону по одному. Направляючий у колоні - «Квочка», замикаючий – «Курча». Завдання «Коршуну» - доторкнутися до «Курча». «Квочка» активно захищає всіх курчат, які тримаються один за одного.

«Північний і південний вітер».

Мета: Розвивати у дітей вміння діяти за сигналом, погоджувати рухи один з одним, вправлятися з бігу, ходьби.

Вибирають двох ведучих. Одному на руку пов'язують синю стрічку (це північний вітер), другий червону (це південний вітер). Інші діти бігають по майданчику. Північний вітер намагається заморозити якомога більше дітей (торкнутися їх рукою). Заморожені - гравці беруть яку-небудь нерухому позу. Південний вітер намагається розморозити дітей, торкаючись їх рукою і сказав:-Вільний!  Через 2-3 хв призначають нових ведучих, і гра повторюється.

«Переправа»

Завдання: за допомогою двох карабінів всім учасникам необхідно перейти на інший бік мотузки.

Опис: перший в колоні з одним карабіном переходить на інший бік мотузки. Другий учасник з другим карабіном переходить на інший бік мотузки – бере перший карабін та повертається з двома карабінами назад, залишає один карабін на старті – з другим переходить на інший бік мотузки і так далі.

«Порятунок».

Мета: Розвивати вміння діяти за сигналом. Вправлятися в метанні правою та лівою рукою.

Один учасник стоїть в обручі, інший з відстані 8 – 10 м. повинен канути мотузку так, щоб перший не виходячи з обруча міг дістатися до неї.

Естафета «чистим річку».

Мета: Розвивати вміння виконувати рухи за сигналом, за словом. Вправлятися з бігу, з миттєвого розпізнавання корисного та шкідливого. Розвивати ініціативу, кмітливість.

Учасникам пропонується приготовані аркуші паперу з написами шкідливих та нешкідливих речовин для річки. В ході естафети їм потрібно «почистити» річку від шкідливих речовин.

«Птахи та зозуля»

Мета: удосконалювати навички бігу; розвивати спритність і швидкість.

Хід гри: На одному боці майданчика   креслять невеликі кола. Це — «гнізда птахів». Один — «зозуля», він стоїть осторонь і не має «гнізда». На слова: Птахи у справах полетіли І гнізда-хатки залишили! — всі вибігають із «гнізд» урозтіч. «Зозуля літає» разом із ними  На слова: Птахи, довго не літайте. Свої гніздечка відшукайте! — всі біжать до своїх «гнізд», а «зозуля» намагається швидко за­йняти яке-небудь «гніздо». Той хто залишився без місця, стає «зозулею». 

Гра «Добра тварина»

Мета. Вчити відчувати один одного. Створити атмосферу довіри.

Учасники стають у коло й беруться за руки.

Ведучий (говорить). «Ми одна велика добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає!» Усі прислухаються, починають разом дихати: вдихнути – крок уперед, видихнути – крок назад (повторити декілька разів).

Гра «Сліпий поводир»

Мета. Зміцнення довірливих стосунків. Учасники стають у пари. Один —    «сліпий», інший — «поводир» — проводить сліпого через перешкоди. Потім міняються ролями. (Обговорення того, що відчували учасники).

Гра «Малюнок на спині»

Мета. Формування адекватної самооцінки, розвиток тактильних відчуттів.

Гра в парах. Учасник малює пальцями на спині партнера якусь геометричну фігуру (букву, цифру), він повинен вгадати її. Потім вони міняються ролями.

«Захисники фортець».

Завдання: Розвивати спостережливість, активність, ініціативу.

Малюють коло діаметром 5-10 м. у його центрі  креслять менше коло, у яке ставлять три зв’язані гімнастичні палиці чи кладуть м’яч, кеглі, будь-який інший предмет. Вибирають 1-3 захисників фортеці, інші гравці стають за колом, їм   дається волейбольний м’яч. Завдання: поцілити м’ячем у предмет, що знаходиться в центрі кола. Захисники повинні цьому перешкодити, відбиваючи м’яч руками і ногами та закриваючи мішень. Якщо нападаючим вдається збити фортецю, захисники програють і на їх місце призначаються нові. Відбиваючи м’яч, захисник не має права заходити в менше коло. Збити фортецю можна тільки із-за лінії великого кола. Нападаючий не має права кидати м’яч декілька разів підряд.

«Невід».

Завдання: Розвивати спритність, кмітливість. Вправлятися з бігу з вивертанням.

Гравці вільно пересуваються в межах майданчика, що за розмірами наближається до баскетбольного. Двоє з них за завданням  беруться за руки і ловлять інших. Наздогнавши когось, вони повинні з’єднати руки так, щоб упійманий потрапив у коло. Тепер вони троє ловлять усіх інших. Кожен упійманий стає частиною неводу. Гра продовжується до того часу, поки неводом не будуть упіймані всі рибки, тобто всі інші гравці. Рибки не мають права вибігати за межі майданчика, вириватись, добровільно потрапляти в невід.

«Сороконіжка».

Мета гри: зміцнення опорно-рухового апарату, розвиток спритності і координації рухів.
Учсники команд повинні стояти дуже близько один за другим. Після команди «Поїхали!» Кожен гравець повинен повільно опуститися - присісти на коліна позаду стоячому гравцеві. Після цього «сороконіжка» починає рухатися. Причому зробити це складно, тому що руху всіх гравців повинні бути практично синхронними і злагодженими, інакше «сороконіжка» може розсипатися або розірветься.

«Клас, струнко!».

Мета: Розвивати у дітей витримку, вміння узгоджувати рухи зі словами.

Опис: обирається один ведучий. Він промовляє певні положення та дії для учнів. Учасники це виконують в разі, якщо була попередня команда «Клас!». Хто помилився робить крок вперед, але дається змога певному учаснику виправитись, назвавши одне правило безпечної поведінки на уроці з м’ячем. Ведучий змінюється після 4-5 позицій.

«На трьох ногах».

Мета: Виховувати   почуття товариства, розвивати спритність, увагу. Зміцнюються м'язи плечей і спини.

 Двом   пов'язують мотузкою або скакалкою дві суміжні ноги трохи вище стопи. Одночасно беруть участь пари гравців. За сигналом вони повинні добігти до лінії фінішу і повернутися назад. Щоб зручніше було пересуватися, гравці кладуть руки один одному на плечі.

«Хитра лисиця»

Завдання: Розвивати витримку, спостережливість. Вправлятися зі швидкого бігу з вивертаннями, у шикуванні в коло, в лові.

Опис: Гравці стоять вздовж кола на відстані одного кроку один від одного. Поза колом відкреслюється будинок лисиці. Вихователь пропонує гравцям закрити очі, обходить коло за спинами дітей і каже «Я йду шукати в лісі хитру і руду лисицю!», доторкається до одного з гравців, який стає хитрою лисицею. Потім пропонується гравцям відкрити очі і уважно подивитися, хто з них хитра лисиця, чи не видасть вона себе чимось. Грають 3 рази запитуючи хором, спочатку тихо, а затім все голосніше «Хитра лисиця, де ти?». При цьому всі дивляться один на одного. Хитра лисиця швидко виходить на середину кола, піднімає руку вгору, каже «Я тут». Всі гравці розбігаються по майданчику, а лисиця їх ловить. Спійманого лисиця відводить додому до нори. Правила: Лисиця починає ловити дітей тільки після того, як гравці тричі хором запитають і лисиця скаже «Я тут!» Якщо лисиця видала себе раніше, призначається нова лисиця.

Гравець, який вибіг за кордон майданчики, вважається спійманим.

Варіанти: Обираються 2 лисиці.

Психологічні вправи

1. Стряхни»

Цель: избавиться от негативного, ненужного, мешающего и неприятного.

Время: 10 минут.

Инструкция: Я хочу показать Вам, как можно легко и просто привести себя в порядок и избавиться от неприятных чувств. Порой мы носим в себе большие и маленькие тяжести, что отнимает у нас много сил. Например, кому-нибудь из вас может прийти в голову мысль: «Опять у меня не получилось.»

 А кто-то может сказать себе: «Я не такой способный, как другие. Зачем я буду зря стараться?»

Встаньте так, чтобы вокруг вас было достаточно места. И начните отряхивать ладони, локти и плечи. При этом представляйте, как все неприятное – плохие чувства, тяжелые заботы и дурные мысли о самих себе – слетает с вас, как с гуся вода. Затем отряхните свои ноги от носков до бедер. А затем потрясите головой.

Будет еще полезнее, если вы будете издавать при этом, какие-нибудь звуки...

Теперь отряхните лицо и прислушайтесь, как смешно меняется ваш голос, когда трясется рот. Представьте, что весь неприятный груз с вас спадает, и вы становитесь все бодрее и веселее, будто заново родились.

Анализ: Ваше самочувствие стало лучше?

2. «Изобрази животное»

Цель: самовыражение, эмоциональное раскрепощение.

Ход игры: Начинается это упражнение обычно с фанта: его владелец должен изобразить животное, которое ему назовут: петуха, котенка или собаку. Следующих подростков можно попросить уже самостоятельно показывать какое-то животное. Так появляется медведь, змея, воробей, суслик, баран. Некоторых животных придется показывать в парах, русскую тройку – даже втроем.

 3. «Два барана»

Цель: Снять невербальную агрессию, предоставить ребенку возможность «легальным образом» выплеснуть гнев, снять излишнее эмоциональное и мышечное напряжение, направить энергию детей в нужное русло.

Проведение: Психолог разбивает детей на пары и читает текст: «Рано-рано два барана повстречались на мосту». Участники игры, широко расставив ноги, склонив вперед туловище, упираются ладонями и лбами друг в друга. Задача - противостоять друг другу, не сдвигаясь с места, как можно дольше. Можно издавать звуки «Бе-е-е». Необходимо соблюдать «технику безопасности», внимательно следить, чтобы «бараны» не расшибли себе лбы.

 4. «Танец 5 движений»

Цели: Снятие мышечных зажимов. Развитие умения выражать свои эмоции с помощью движений

Материал: Кассета с записью 5 мелодий: плавная музыка, импульсивная, резкая музыка или бой барабанов, хаотичный набор звуков, лирическая музыка, спокойная музыка или шум воды.

Проведение: Прослушать по очереди мелодии и подумать, кто бы мог танцевать под каждую мелодию, какие должны быть движения?

1 мелодия: «Течение воды» – плавная. Движения под нее нерезкие, неторопливые, мягкие, переходящие из одного в другое. Кто хочет показать свои движения, свой танец? А кто еще? А теперь все вместе слушаем отрывок еще раз и танцуем под музыку.

2 мелодия: «Переход через чащу» – импульсивная музыка, резкие, сильные, рубящие движения. Разбор тот же.

3 мелодия: «Сломанная кукла» – хаотичный набор звуков, обрывистые, незаконченные движения.

4 мелодия: «Полет бабочки» – лирическая, плавная мелодия, тонкие. Изящные движения.

5 мелодия: «Покой» – спокойная. Тихая музыка.

А теперь все 5 мелодий будут звучать без остановок. Дети танцуют «Танец 5 движений». Музыка закончилась, остановились, послушали тишину. Как бьется сердце, приложите руку к сердцу, послушайте его. Что больше всего понравилось? Кому какие движения было приятно делать?

5. «Передача движения по кругу»

Цель упражнения: совершенствование навыков координации и взаимодействия на психомоторном уровне; развитие воображения и эмпатии.

Все садятся в круг. Один из участников группы начинает действие с воображаемым предметом так, чтобы его можно было продолжить. Сосед повторяет действие и продолжает его. Таким образом, предмет обходит круг и возвращается к первому игроку. Тот называет переданный им предмет, и каждый из участников называет, в свою очередь, что передавал именно он. После обсуждения упражнение повторяется еще раз.

                 6. Ходьба с зажимами»

Цель: выявление и совершенствование образа «Я».

«Вы идете по кругу. Продолжая идти, напрягите до предела правую руку... левую руку... всю верхнюю половину тела... левую ногу... правую ногу... обе ноги... всю нижнюю половину тела... поясницу... Представьте себе, что вы – маленькие дети... роботы... старики... Представьте себе, что масса вашего тела увеличилась в два раза... Представьте себе, что ваше тело практически невесомо... Представьте себе, что вам надо торопиться, но делать этого очень не хочется... Представьте себе, что все внутри вас бежит, а вы себя сдерживаете...»

Упражнение заканчивается ходьбой в свободном темпе.

7. «Пластилиновый человек»

Цель: упражнение, позволяющие человеку понять, как он контролирует себя и других и всегда ли этот контроль адекватен.

В отличие от других релаксационных упражнений, действующих по принципу «напряжение-расслабление», в это упражнение введены дополнительные сложности. Сильный эффект расслабления достигается длительным напряжением: игровая форма упражнения помогает занять внимание, а следовательно – увеличить время напряжения.

«Вы сидите на корточках, голова спрятана в коленях, глаза закрыты. Представьте, что каждый из вас – ком пластилина, в котором зародилась жизнь; попробуйте вылепить из себя человека, преодолевая сопротивление пластилина.

Вначале постарайтесь выпрямиться во весь рост. Это требует большого напряжения в позвоночнике, шее, ногах. Теперь лепите руки от плеча, напряжение распространяется в руки, затем – в кисти, пальцы. Ощущайте «пластилиновость» пальцев: они все время норовят склеиться при соприкосновении. Этими пальцами нужно вылепить лицо – глаза, нос, рот. Какое выражение лица получилось? Какой человек вылупился? Посмотрите вокруг. Куда вы попали? Все тело остается напряженно-пластилиновым. Попытайтесь двигаться, отрывая пластилиновые ступни от пола. Куда и зачем вы пошли? Вы можете взаимодействовать с другими участниками: знакомиться, танцевать с ними и т.д.

А теперь вы мягко падаете на пол, прилипаете к нему и не можете отклеиться. Вы стараетесь это сделать; напряжение во всем теле увеличивается. Вдруг теплая волна накатывает на ваши ноги, они тают, пластилин растекается в лужу. Следующая волна доходит до паха, потом до груди, шеи, головы – все пластилиновое тело растеклось в лужу».

            8.  «Австралийский дождь»

Цель: обеспечить психологическую разгрузку учащихся.

            Ученики становятся в круг. Інструкция:  Знаете ли вы, что такое австралийский дождь? Нет? Тогда давайте вместе послушаем, какой он. Сейчас  по кругу по цепочке вы будете передавать мои движения. Как только они вернуться ко мне, я передам следующие. Следите внимательно!

-                     В Австралии поднялся ветер. (Ведущий трет ладони).

-                     Начинает капать  дождь. (Щелчки пальцами).

-                     Дождь усиливается. (Поочередное похлопывание ладонями по груди).

-                     Начинается настоящий ливень. (Похлопывание по бедрам).

-                     А вот град – настоящая буря. (Топот  ногами).

-                     Но что это? Буря стихает. (Похлопывание по бедрам).

-                     Дождь утихает. . (Поочередное похлопывание ладонями по груди).

-                     Редкие капли падают на землю. (Щелчки пальцами).

-                     Тихий шелест ветра. (Потирание ладоней).

-                     Солнце! (Руки вверх).

9. «Щенок отряхивается»

Цель: Коррекция тревожности, снятие мышечных зажимов.

Предложите ребенку показать, как отряхивается щенок (например, после купания). Обратите его внимание на то, что щенок отряхивается всем телом – от носа до хвоста. Покажите это сами, пропуская волну трясения сверху донизу и обратно. Повторите упражнение вместе с ребенком.

                10.  «Шикуйся за…».

Активатор, який включає в себе рух і групову взаємодію

Мета: активізація уваги, заохочення ,здорова конкуренція серед учасників, пошук рішень під тиском; весело проводити час, дізнатися більше один про одного. Виховувати дух товариства, послідовність, вміння працювати зі швидкістю.

Організація:

    Обміркувати ряд категорій, які ви можете визначити для учасників в послідовності: від нижчого до найвищого.

Попросити учасників вишикуватися у єдину шеренгу. Пояснити, що мета гри полягає отримати правильну послідовність.

Шикуйтесь у відповідності :

Ø    Зросту;

Ø    Кольором очей, від світлого до темного;

Ø    Кольору вашого волосся, від темного до світлого;

Ø    Кольором сорочки, від світлого до темного;

Ø    Місяцем народження.

Правила:

Гравцям забороняється розмовляти.

11. Сліпий потяг».

Мета: на розумовому рівні розвиває спостережливість, уміння зосереджуватися і розслаблятися; на емоційному рівні – довіра та невербальна комунікація, відповідальність, чесність і повага до інших; на фізичному рівні – просторова орієнтація.

Організація:

      Гравці діляться на групи по 2-4 дитини, стають у колони і кладуть руки на плечі одне одному. Усі заплющують очі (або зав’язують їх хустинками/шарфами), лише остання дитина у колоні - "локомотив» - залишає очі відкритими. Її завдання – керувати рухом колони – «потяга» за допомогою невербальних тактильних сигналів, а решта дітей – «вагони – повинні передавати ці сигнали тим, хто стоїть попереду. Щоб рушити з місця, потрібно одночасно стиснути обома руками плечі гравця попереду. Щоб повернути ліворуч або праворуч, потрібно стиснути лише ліве або праве плече, відповідно: а щоб зупинитися – відпустити руки (перервати контакт). Прийнявши сигнал, гравець перед «локомотивом» аналогічним чином передає його гравцеві перед собою, і так далі, поки сигнал не досягне першого гравця у колоні. Мета гри: дійти до певної ділянки, уникаючи зіткнень з іншими колонами – «потягами».

Правила:

Гравцям – «вагонам» забороняється відкривати очі чи підглядати.

Питання для обговорення:

·                    Які ваші враження від гри? Чи почувалися ви комфортно?

·                    Яка роль вам найбільше сподобалася: локомотива чи вагона? Де вам було найлегше – в голові чи посередині? Чому саме?

·                    Чи почувалися ви впевнено, ходячи із закритими очима?

·                    Якими були основні стратегії уникнення інших «потягів»?

·                    Чи навчились ви чомусь новому? Якщо так то чому саме?

·                    Чи схожа ця гра на якісь ситуації з повсякденного життя? Якщо так, то чим саме?

12. « Тигр, тигр, пантера».

Мета: на розумовому рівні - спостережливість, концентрація уваги, пам'ять; на емоційному рівні ввічливі фізичні контакти які формують атмосферу довіри та співпраці; на фізичному рівні розвиває співпрацю та швидкість.

Організація:

    Гравці стоять великим колом на відстані витягнутої  руки одне від одного. Доброволець «Пантера» обходить коло ззовні і на шляху повинен послідовно торкнутися плечей двох гравців, назвавши їх «тиграми»: ці гравці лишаються на місцях. Третій гравець, якого він торкнувся, стає «Пантерою» і має ити в протилежному напрямку.  Коли вони зустрічаються, повинні зупинитися і привітати один одного( потиснути руки, обнятися і т.п.), після чого продовжують рух, щоб зайняти вільне «пантерою» місце у колі. Той з двох гравців, котрий не встиг зайняти місце в колі, стає «пантерою». Гра закінчується коли всі діти пройдуть по колу.

Правила:

Спосіб привітання обирає «пантера».

Кожного разу вітання має бути різним.

Один и і той самий гравець не має бігти двічі.

Питання для обговорення:

·                    Які ваші враження від гри?

·                    Було просто чи складно придумати спосіб привітання? Чому саме?

·                    Чи стежили ви за своїми товаришами?

·                    Чи навчились ви чомусь новому? Якщо так то чому саме?

·                    Чи схожа ця гра на якісь ситуації з повсякденного життя? Якщо так, то чим саме?

13. « Чаклуни».

Мета: на розумовому рівні: розвиток спостережливості, зосередженості, стратегічне мислення; на емоційному рівні: потреба у фізичному контакті формує атмосферу довіри та взаємоповаги, чесність і відповідальність, чуйність і співчуття; на фізичному рівні розвиток спритності т, реакції та координації.

Організація:

 Для гри потрібна помаркована ділянка зрозумілим для гравців чином. На початку гри гравці стають у коло і заплющують очі. Ведучій визначає гравців, які будуть «чаклунами» ( приблизно по одному на п’ять гравців), торкаючись спини, щоб ніхто крім них самих про це не знав. Після цього всі відкривають очі, і гра починається. Мета «чаклунів» зачаклувати усіх селян доторкнувшись до них, «зачарований» селянин повинен завмерти на місці. Завдання селян є уникати «чаклунів» і звільнити «зачарованих» селян, обійнявши кожного з них . Якщо «чаклунам» здається «зачарувати» всіх селян гра закінчується. Під час гри  допускається швидка хода , але не біг.

Правила:

Заборонено розмовляти – гра відбувається у повній тиші.

Кожен хто пробіжить  або вийде за межі ігрової зони, автоматично стає «зачарованим».

Питання для обговорення:

·                    Які ваші враження від гри? Чи почувалися ви комфортно?

·                    Як ви почувалися, не маючи змоги бігати і говорити? Спробуйте описати свої відчуття?

·                    Чи легко було увесь час дотримуватись правил? Якщо ні то чому?

·                    Якими були основні стратегії «чаклунів» і «селян»?

·                    Як ви почувалися, коли доводилося обіймати інших гравців, щоб звільнити інших? Чи був фізичний контакт приємним чи не приємним і чому?

·                    Чи вибирали ви, кого саме звільняти і за якими критеріями?

·                    Чи навчились ви чомусь новому? Якщо так, то чому саме?

·                    Чи схожа ця гра на якісь ситуації з повсякденного життя? Якщо так, то чим саме?

14. Вправа "Внутрішній промінь"

Вправа допомагає зняти втому, стабілізувати внутрішній стан. Займіть зручну позу. Уявіть, що всередині вашої голови, у верхній її частині, виникає світлий промінь, який повільно і послідовно рухається згори вниз. Промінь повільно і поступово освітлює обличчя, шию, плечі, руки теплим, рівним і розслабленим світлом. Промінь, проходячи вниз, розгладжує зморшки. У вас зникає напруження в голові, розслаблюються зморшки на лобі, опускаються брови, "охолоджуються" очі, послаблюється напруга в кутиках губ, опускаються плечі, вивільнюються шия і груди. Внутрішній промінь формує зовнішність спокійної вільної людини, задоволеної собою і своїм життям. Виконайте вправу декілька разів - згори вниз. Закінчуйте вправу словами: "Я став (стала) новою людиною! Я став (стала) молодим і сильним, спокійним і стабільнішим! Я все буду робити добре!"

15. Вправа "Дерево"

Вправа стабілізує внутрішній стан, створює баланс нервово-психічних процесів, запобігаючи травмуючим ситуаціям. Дорогою додому, в транспорті уявляйте себе деревом (яке вам подобається, з яким найлегше себе ототожнити). Детально програйте в свідомості образ цього дерева: уявіть його міцний і гнучкий стовбур; гілки, які розхитує вітер; листя, звернене назустріч сонячним променям і дощу; циркуляцію поживних соків по стовбуру; коріння, яке міцно вросло в землю. Важливо відчути поживні соки, які коріння втягує із землі. Земля - це символ життя, коріння - символ стабільності, зв'язок людини з реальністю. Відчуйте, як, вдихаючи повітря, ви втягуєте ці соки із землі, як вони наповнюють ваше тіло енергією життя. Відчувши приємну циркуляцію поживних соків, відкрийте очі.

ІГРИ ДЛЯ АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ

Земля, вода, повітря
Учасники гри стають у коло. У центрі — ведучий. Кидаючи м’яч кому-
небудь з учнів, він вигукує одне з трьох слів: «земля», «вода», «повітря».
Якщо ведучий скаже «земля», той, хто спіймав м’яч, має назвати якусь
свійську тварину, якщо «вода» — рибину, «повітря» — птаха. Якщо ведучий
вигукне при цьому: «вогонь» — усі учасники гри мають розмахувати руками.
М’яч тоді ніхто не ловить. Ведучий сам піднімає м’яч із землі, і гра триває.
Неуважні виходять із кола.
Заборонений рух
Усі гравці стають у коло. Керівник — у центрі. Він пропонує гравцям
виконувати за ним усі рухи, за винятком «забороненого», що встановлюється
заздалегідь. Хто з учасників гри помилиться та виконає його, той робить крок
уперед або штрафується.
Відгадай, чий голосок
Діти, взявшись за руки, утворюють коло. У центрі кола — ведучий із
заплющеними очима. Діти в колі співають:
— Дружно, діти: раз, два, три, разом уліво поверни!
А як скаже: «Скок, скок, скок»,— відгадай, чий голосок!
Слова «Скок, скок, скок» промовляє тільки один із гравців. Ведучий
розплющує очі і намагається відгадати. Якщо відгадав, то цей гравець стає
ведучим.
Хто далі на одній нозі?
Учні шикуються у дві або три колони. За сигналом керівника учасники,
які стоять першими в колонах, починають стрибати на одній нозі (без зміни
ніг). Після того, як вони виконають 8—10 стрибків, дається сигнал для
початку руху гравцям, які стоять наступними в колоні. Оголошується перемо-
жець — учасник, який найдальше стрибнув. Цю гру можна провести одночасно
з усім класом, якщо всіх учасників вишикувати в одну шеренгу з певним
інтервалом.
Вовк у канаві
Упоперек майданчика креслять дві паралельні лінії на відстані 1,5—2 кроки
одна від одної. Це — «канава». З обох боків майданчика — ще дві паралельні
лінії, які відокремлюють два «будинки». У «канаві» перебувають два гравці,
призначені вчителем. Це — «вовки». Решта гравців, що розташовуються
в одному з «будиночків» — «кізоньки». За сигналом вчителя «кози» перебігають
 на другий бік, перестрибуючи при цьому канаву. «Вовки» намагаються спіймати
«кіз». Після 3-х перебіжок вибирають нових «вовків».
Вудочка
Гравці стають у коло обличчям до центру. Відстань між ними 1—2 кроки.
Керівник стоїть у центрі і крутить мотузку з мішечком на кінці (вудочку)
так, щоб вона, ковзаючись по підлозі, проносилась під ногами гравців. Діти
стрибають, а якщо когось вудочка зачепить — гравець вибуває.
Гігантські кроки
Учні стають у дві колони. За вказівкою вчителя по черзі долають «канаву»
завширшки 6—8 м. Виграє той, хто зробить менше кроків, долаючи «канаву».
Бігуни і скакуни
Участь беруть дві команди — бігуни і скакуни. Позначають стартову лінію,
де стають скакуни. За 15—20 м від неї накреслюють зону, завширшки 1,5—2 м
«канава». За першим сигналом обидві команди займають певне положення
старту, за другим — прямують уперед. Скакуни намагаються швидко досягти
канави і перестрибнути через неї, а бігуни — наздогнати і схопити стрибунів.
Кому вдається це зробити — отримує бал. Потім команди міняються ролями.
Горобчики-стрибунчики
На майданчику креслять коло, посередині якого — «кішка». Решта гравців
«горобчики», які перебувають за межами кола. Горобчики весь час стрибають
у коло і вистрибують із нього. «Кішка» намагається спіймати того, хто
затримався у колі. Спійманий гравець стає «кішкою», і гра продовжується.
Влучно в ціль
Гравці шикуються у дві шеренги (команди) на відстані 12—15 м обличчям
один до одного. Посередині майданчика проводять лінію, уздовж якої ставлять
10 городків. Учасники однієї команди намагаються за домовленою кількістю
кидків збити городки, а потім міняються. Виграє команда, яка зіб’є більше
городків.
Захист фортеці
Гравці стають у коло. У центрі його — «фортеця» — м’яч. Біля «фортеці»
стоїть «захисник». Гравці, перекидаючи м’яч один одному, намагаються
влучити в «фортецю». Захисник відбиває м’яч. Гравець, який влучає
у «фортецю», стає захисником.

Хто далі кине?
На майданчику лінією окреслюють «дім», у якому на всю ширину
майданчика шикуються 2—3 шеренги гравців. Кожна шеренга — команда.
У руках гравці тримають предмети для метання (м’ячі, мішені з піском).
Попереду, на відстані 10—20 м, креслять ряд паралельних ліній. За сигналом
учителя команда, яка стоїть першою, кидає предмети якомога далі. Учитель
рахує, скільки предметів упало якнайдалі і оголошує переможців.
Перекинь швидше
На майданчику натягують мотузку або волейбольну сітку на висоті 1,5—
2 м. Гравців поділяють на дві команди, які стоять з обох сторін сітки. Кожна
команда отримує м’яч. Після умовного сигналу треба перекинути м’яч на поле
суперника. Кожна команда намагається, щоб обидва м’ячі опинилися на боці
суперника.
Вибий ведучого
Гравці утворюють два кола (одне — хлопчики, друге — дівчатка) діаметром
12—15 м. У кожному — по одному волейбольному м’ячу, а в центрі кола
розташовується ведучий, якого потрібно вибити м’ячем. Гравець, який виб’є
ведучого, займає його місце.
До своїх прапорців
Усі гравці діляться на групи з 8—10 осіб. кожна та стають у коло,
розташовуючись по всьому майданчику. Прапорці різного кольору. Усі гравці,
крім тих, що стоять з прапорцями, за сигналом керівника розбігаються
і заплющують очі. У цей час гравці, які стоять із прапорцями, тихо та швидко
змінюють свої місця за вказівкою учителя. За сигналом учителя «до своїх
прапорців» гравці розплющують очі, шукають свої прапорці і стають у коло
біля них.
Невід
На одному боці майданчика — «дім рибалок». Там перебувають двоє
ведучих — «рибалки». Інші гравці — «риби» — розбігаються по майданчику.
За сигналом учителя ведучі, взявшись за руки, вибігають із «дому» і ловіннять
намічену «рибку», намагаючись «взяти» її у коло. Спіймавши, повертаються
«додому» і зі зловленими «рибками» спільно ловіннять решту «рибок».
Швидко по місцях
У цій грі шикування можуть бути різноманітні: у дві шеренги, у дві колони,
в коло. За сигналом керівника: «На прогулянку!», усі діти розбігаються в різні
боки. За другим сигналом «Швидко по місцях!» усі гравці мають вишикуватись
у вихідне положення.

Лінійна естафета з бігом
Дітей ділять на 2—3 команди. Вони розташовуються за лінією старту
паралельно, у колонах по одному. На однаковій відстані (15—20 м) від лінії
старту перед кожною командою ставлять прапорець. За сигналом перші
в колонах біжать до прапорців, оббігають їх, повертаються до своєї команди,
торкаються рукою долоні гравця, який стоїть першим, а самі стають у кінець
команди. Чергові гравці негайно вибігають уперед і повторюють те саме, що
й попередні. Перемагає команда, яка раніше закінчить естафету.
На прогулянку
Гравці розміщуються по всьому майданчику, стоячи в накреслених колах.
Лише ведучий не має кола. Він говорить: «На прогулянку!», усі вибігають
зі своїх кіл і рухаються по майданчику. За командою «Дощ!» усі стараються
зайняти кола. Кому не вистачить — той стає ведучим.
Квач, ноги від землі!
Обирають одного ведучого. Гравці вільно бігають по майданчику. За
сигналом учителя ведучий намагається наздогнати когось із гравців та
«поквачити». Гравці рятуються від ведучого і займають таке положення,
щоб ноги не торкалися підлоги (землі). Як тільки гравець бачить, що загроза
минула, він одразу ж має стати на підлогу (землю). «Заквачений» гравець стає
ведучим.
Лисиця і курчата
На одному боці майданчика за лінією ставлять перешкоду. Це — «курник».
На протилежному боці позначають нору для «лисиці». Середина майданчика —
це «подвір’я». Із гравців обирають ведучого — лисицю, а решта дітей — «курчата».
Вони ходять по майданчику, шукають собі їжу. На сигнал учителя: «Лисиця!» —
«курчата» тікають до «курника», ховаючись від «лисиці». Гра закінчиться,
коли «лисиця» спіймає визначену кількість «курчат».
Совонька
У куточку майданчика креслять будиночок для «совоньки». Вибирають
ведучого — «совоньку». Усі інші гравці — «мишенята». «Совонька» летить
до свого будиночка, а мишенята розміщуються вздовж стін у «нірках». За
сигналом учителя «День» — «совонька» засинає, а «мишенята» починають
бігати, гратися. За сигналом «Ніч» — «совонька» прокидається і летить ловити
«мишенят». «Миші» завмирають на місці. Якщо «мишеня» зробить рух і це
побачить «совонька», то забирає його до себе в «дупло».

Як переміщатися?
П’яти видам переміщення — плаванню, ходьбі, лазінню, стрибкам, бігу —
відповідають домовлені імітаційні рухи на місці, які учні мають показувати
після того, як учитель називає того чи іншого представника тваринного світу.
Наприклад: горобець, кенгуру, качка, зайчик.
З гори у ворота
На схилі гори встановлюють ворота з лижних палиць. Учні по черзі
спускаються вниз — без палиць, намагаючись проїхати крізь ворота і не
зачепити їх. Той, кому це не вдається, одержує штрафний бал. Перемагає
команда, що має менше штрафних балів.
Сніжками по м’ячу
Гравців ділять на дві команди, відстань між ними 10—15 м. Посереди-
ні — волейбольний м’яч. За сигналом учителя учасники з обох сторін кидають
у м’яч сніжками, стараючись перекотити його на бік суперника. Виграє
команда, що якомога далі закотить м’яч.                                                                                                                                                                                                                                                                          Футбол
1. «Полювання за м’ячем». На спортивному майданчику розміром 10 × 20 м
8–10 учасників виконують ведення м’яча в різних напрямках.
Завдання учасників: контролюючи власний м’яч, вибити за межі майданчика
м’яч іншого учасника.
Перемагає той, хто залишається на майданчику з власним м’ячем.
2. «Футбольний волейбол». У грі беруть участь дві команди на волейбольному май-
данчику. Правила гри передбачають використання трьох торкань м’яча будь-якою
частиною тіла, окрім рук. Подачу виконують ударом ноги після підкидання м’яча
руками. Гру проводять за правилами волейболу до 10 набраних очок.
3. «Жонглювання м’ячем». Естафету проводять з учнями середніх і старших класів,
які на належному рівні оволоділи технікою жонглювання м’ячем. 2–3 команди
шикуються в колону по одному на лінії старту на відстані 3 м одна від одної.
Перші учасники тримають у руках футбольні м’ячі. За сигналом учителя учні,
жонглюючи м’ячем різними частинами тіла, пересуваються на відстань 10–12 м

до поворотного пункту і бігом, тримаючи м’яч у руках, повертаються на старто-
ву лінію, де передають естафету наступному учаснику. Якщо м’яч упав на землю
(підлогу залу), учень знову починає жонглювати з того самого місця.
Перемагає та команда, яка першою закінчила естафету без грубих помилок.
4. «Влуч у ціль». Клас розподіляють на 4 команди, які стають у кутах майданчика
розміром 15 × 15 м. Посередині малюють коло й розміщують у ньому одну кеглю.
На відстані 4 м від кеглі навпроти команд кладуть 4 футбольні м’ячі. За сигналом
учителя (гравця) учасники стрибками на одній нозі рухаються до м’ячів і вивче-
ним способом б’ють по м’ячу, намагаючись у такий спосіб збити кеглю. Той, хто
зробить це першим, приносить команді одне очко.
Коли всі учасники виконають завдання, визначають команду-переможницю. Пе-
ремагає та команда, яка набрала більшу кількість очок.
15 м
15 м
5. «Важкий дриблінг». Клас розподіляють на 3–4 команди, які шикуються на лінії
старту в колону по одному на відстані 3 м одна від одної. Перші гравці тримають

у руках надувні кульки (бажано різного кольору). За сигналом учителя (тренера)
вони намагаються будь-якою частиною тіла (головою, ногою, грудьми), окрім рук,
довести «м’яч» до поворотного пункту (сітки, набивного м’яча тощо), а назад по-
вертаються бігом, тримаючи кульку в руках, яку передають як естафету.
Перемагає та команда, яка першою закінчила естафету. Для ускладнення змісту
естафети учні можуть виконувати ведення кульки тільки ногами або тільки го-
ловою.
6. «І правою, і лівою». Гру проводять з учнями 7–9 класів, які повною мірою ово-
лоділи технікою гри у футбол. Клас розподіляють на 2–3 команди за участю ді-
вчаток і хлопчиків, які шикуються в колону по одному перед стартовою лінією.
На дистанції 15 м розміщують стійки (кеглі, булави тощо). За сигналом учителя
перші учасники виконують обведення перешкод одночасно двома м’ячами до по-
воротної стійки. Від стійки перші учасники виконують передачу м’ячів другим
учасникам, які виконують те ж саме завдання.

Баскетбол
1. «Квач із веденням м’яча». У цю гру дівчатка й хлопчики (5–9 кл.) чи юнаки і ді-
вчата (10–11 кл.) грають окремо. Їх поділяють на 2 команди, які стають на одній
половині баскетбольного майданчика й у різних напрямках виконують ведення
м’яча (дриблінг). Один з учнів (ведучий), виконуючи дриблінг, намагається на-
здогнати когось з учнів і «поквачити» його. Той, кого торкнувся ведучий, стає
ведучим і т. д.
2. «Виштовхни м’яч супротивника». Дівчатка й хлопчики (5–9 кл.), юнаки та ді-
вчата (10–11 кл.) грають окремо в трисекундній зоні на своїй половині баскет-
больного майданчика.
Усі учні виконують дриблінг й одночасно намагаються виштовхнути з трисе-
кундної зони м’яч супротивника. Той, чий м’яч вийшов за межі трисекундної
зони, вибуває з гри.Перемагають ті учні, які залишилися в трисекундній зоні.

3. «Живий кошик». У грі, яку проводять за правилами баскетболу, беруть участь дві
команди по 5–7 гравців. Але замість баскетбольного щита з кошиком використо-
вують «живий кошик» — 2 учні, які стоять на стільцях, тримають кошик у ви-
простаних руках.Під час кидків м’яча вони можуть переміщати кошик убік, намагаючись упіймати м’яч, що летить у кошик від гравців своєї команди. Гра триває 7–10 хв.
Перемагає та команда, яка виконала більше точних кидків.                                                                .
4. «Двома м’ячами». Клас розподіляють на 3–4 команди, які шикуються в колони
на відстані 2–3 м одна від одної на стартовій лінії.
На відстані 15 м розміщують поворотний пункт (сітку, набивний м’яч тощо), а на
дистанції розташовують 5 булав (кеглів).
Перші учасники тримають у руках по два баскетбольні м’ячі й за сигналом учи-
теля виконують ведення одночасно двох м’ячів правою і лівою рукою з обведен-
ням булав. Отримавши естафету від першого гравця, завдання повторює другий,
третій учасник і т. д. Якщо м’яч втрачено, учень зупиняється і продовжує еста-
фету з того самого місця.
Перемагає та команда, яка першою закінчила естафету.
5        ІГРИ НА УРОКАХ ШКОЛИ ПЕРЕСУВАНЬ
З ЕЛЕМЕНТАМИ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ
Вправи і рекомендації для розвитку швидкості, загальної та швидкісної
витривалості, а також швидкісно-силових якостей на уроках фізкультури
в спортивному залі розміром 12 х 24 м.
Розвиток швидкості
1. Біг з високим підніманням стегна, максимальною частотою рухів.
Виконуються 3–4 серії по 12 м.
2. Біг із закиданням гомілки назад, з максимально частотою рухів.
Виконуються 3–4 серії по 12 м.
3. Прискорення з високого старту (стартовий розгін) 5–6 серій по 9 м. Клас
ділиться на 3–4 команди по 3–5 осіб у кожній. Перші номери стають на стартову
лінію. Вводиться елемент змагання: стартуючи разом за сигналом учителя,
учасник кожної команди повинен якнайшвидше перетнути середню лінію
залу. Після перетину лінії бігун має добігти й зупинитися біля протилежної
стіни залу, не торкаючись її руками.

Розвиток загальної витривалості
Освоєння рівномірного темпу бігу. Клас ділиться на чотири групи — за
кількістю встановлених стійок А, В, С, Д. Групи (не більше 3–4 учнів) займають
місця на своїх позначках: перша група — біля стійки Д, друга — біля стійки
А, третя — біля стійки В і четверта — біля стійки С.
За сигналом вчителя, що стоїть із секундоміром у руках в центрі залу,
команди починають біг на 1000 м у рівномірному темпі. Щоб подолати 1000 м
за 5 хв., потрібно пробігати 50 м (відстань по колу нашого спортивного залу
12 х 24 м, приблизно дорівнює 50 м) за 15 сек.
Учитель через кожні 15 сек. дає свисток. За першим свистком усі групи
одночасно приймають старт і біжать по колу. Другий і потім кожний наступний
свисток, що звучить через кожні 15 сек., мають точно відповідати моменту
проходження групами біля своїх відміток — Д, А, В, С.
Бігуни вносять поправки в темп бігу: прискорюють його, якщо не добігають
до своєї позначки за свистком, або уповільнюють, якщо сигнал застав їх уже
за відміткою.

Біг в рівномірному темпі під музичний супровід. Цю вправу пропонують
учням після того, як вони освоїли рівномірний біг.
Залежно від завдання уроку біг використовують у вступній частині уроку
після невеликої розминки або в кінці основної частини уроку. Для учнів
3 класу тривалість бігу від 1 до 2 хв.
Хлопчики і дівчатка біжать «протиходом» навколо стійок (дівчатка по
внутрішньому колу). Педагог регулює темп бігу і в обумовлений спосіб показує,
скільки хвилин лишилось бігти. Бігуни, які не витримують заданий темп,
переходять на ходьбу в середині залу і після невеликого відпочинку знову
продовжують біг.
Учитель

Розвиток швидкісної витривалості
Естафети з використанням гімнастичної лави. Клас ділиться на 3–4
команди, кожна сідає на свою лавку. Потім за сигналом учителя всі команди
встають і учасники, одне за одним оббігши навколо лави, швидко сідають по
своїх місцях. На другому етапі естафети всі роблять 2 кола, на третьому
етапі — 3 кола поспіль. Команда-переможниця визначається за останнім
учасником, який сів на лавку. Під час бігу можна обганяти одне одного,
торкаючись рукою краю лави. Але неможна перескакувати лаву.
Варіант (рис.): вихідне положення таке саме, але за сигналом учителя
всі команди встають з лав, біжать уперед і, похапцем оббігши стійки А і В,
повертаються на свої лави.


Естафетний біг по колу. Пропонується в кінці основної частини уроку.
Клас ділиться на дві змішані команди, які стають по діагоналі в колони по
одному на протилежних боках від центральної лінії С, що розділяє спортивний
зал навпіл.
За сигналом перші номери команд одночасно починають біг по колу
і, похапцем обігнувши 4 стійки, передають естафету другим номерам, а самі
стають в кінець колони. Другі номери, виконавши завдання, передають
естафету наступним учасникам тощо. Команда-переможниця визначається за
останнім учасником, який прийшов на фініш. Варіанти: кожен учасник біжить
1 коло; кожен учасник біжить 2 кола поспіль; хлопчики біжать 3 кола поспіль,
а дівчатка на один менше.
При проведенні естафети слід врахувати правила безпеки: щоб не допустити
зіткнення учнів під час бігу та передачі естафети гравці, які очікують своєї
черги, повинні стояти в колоні на відстані 2–3 м від місця старту.
Учитель


Рухливі ігри та естафети
«Біг за м’ячем». Як показано на малюнку, в залі в 5 м від стіни білою
мотузкою викладена дуга, що є стартовою лінією. Позаду неї, ліворуч
і праворуч від центру залу розміщуються чотири команди по 5–6 гравців
у кожній. Гравці, виділені для участі в бігу, стають позаду дуги, витримуючи
інтервал 1,5–2 м. Під баскетбольними щитами розташовуються двоє учнів —
А-1 і А-2, м’яч у руках А-1. За сигналом учителя А-1 передає м’яч А-2, кочуючи
його по підлозі. Гравці обох команд біжать за м’ячем, намагаючись першими
торкнутися його і принести своїй команді очко. Виграє команда, яка набрала
в ході гри найбільшу кількість очок.


«Зайці і кролики». Клас ділиться на дві команди — «зайців» і «кроликів»,
які стають почергово (упереміж) в колону по поздовжній осі залу обличчям до
вчителя, який проводить гру. Ліворуч і праворуч від команд на лініях А і В
розкладені різні предмети (кубики, м’ячі, кеглі тощо), яких удвічі менше, ніж
учасників гри. За заздалегідь обумовленим сигналом учасники обох команд
біжать до відповідної лінії, намагаються першими схопити розташовані там
предметами і принести команді очко за кожен предмет. Перемагає команда,
що набере більшу кількість очок.


«Біг з переслідуванням». У грі беруть участь дві команди, які шикуються
кожен на лінії старту А і В на відстані 3–4 м одна від іншої. Лінія фінішу
С розташована на відстані 9–11 м від лінії В. За сигналом вчителя «Увага!»
Гравці, що знаходяться на лініях А і В, приймають однакове вихідне
положення (упор присівши або упор лежачи, сидячи, високий старт тощо). За
сигналом «Марш!» обидві команди одночасно починають біг, причому кожен
з бігунів команди А намагається наздогнати суперника, що біжить попереду,
ы торкнутися, щоб той не встиг перетнути фінішну лінію С. Гравець, якого
торкнулися, вибуває з гри. За кожного такого гравця команда переслідувачів
отримує 1 очко. При проведенні наступного забігу команди міняються
ролями.


«Зустрічний біг». У цій грі беруть участь дві команди. Вони шикуються
в колони, перед лініями старту А і В. Лінія фінішу С знаходиться на відстані
9 м від ліній А і В. За сигналом перші номери команд одночасно виконують
старт і біжать до фінішної лінії С. Бігун, що фінішував першим, приносить
своїй команді 1 очко. Потім на старті шикуються наступні номери, і гра триває.
Після підрахунку очок, отриманих кожною командою, визначають команду-
переможницю.


«Швидкісна естафета». В естафеті беруть участь три команди, вони
шикуються в колони по одному на лінії старту С. За сигналом педагога
перші номери біжать з максимальною швидкістю до протилежної стіни залу.
Обігнувши першу стійку, вони повертаються назад і, обігнувши другий стійку,
передають естафет наступним учасникам, а самі стають в кінець колон своїх
команд. Варіант: дівчатка біжать по одному разу, хлопчики — по два рази
поспіль.