Формування
здоров’язбережувальнуго освітнього
середовища сучасного навчального закладу.
Результати
різноманітних досліджень дають змогу стверджувати, що традиційна система освіти
більшою мірою орієнтована на здобуття знань та інформації, але недостатньою
мірою ‒ на формування здоров’язбережувального середовища, практичне засвоєння
правил позитивних відносин у дитячому колективі, осмислення вибору власної
здоров’язбережувальної поведінки та інше.В умовах реформаційних змін в сучасній
Україні здоров’я її громадян є одним із пріоритетів національного розвитку. У
зв’язку з цим,головна проблема країни стосується майбутнього нашої держави й
полягає у збереженні й зміцненні здоров’я дітей та шкільної молоді.
Ефективність роботи навчально-виховного закладу повинна вимірюватися не тільки
якістю освіти, але й безпекою та захищеністю школярів, піклуванням про їх стан
здоров’я.
Завдання загальноосвітнього закладу,
що реалізує важливу ідею здоров’язбережувальної освіти, складається із
створення надзвичайного освітнього середовища, метою якого було б формування й
розвиток у дітей культури здоров’я, а також важливої компетентності
здоров’язбереження.
Аналіз
різних підходів та літературних джерел пов'язаних із розумінням сутності такого
поняття як «здоров’язбережувальне освітнє середовище», дає змогу стверджувати
про те, що воно об’єднує сукупність певних умов і здоров’язбережувальних
педагогічних технологій. Гігієнічних, психолого-педагогічних, організаційних,
медичних, еколого-рекреаційних,навчально-виховних,
фізкультурно-оздоровчих, які забезпечують,
покращують та виховують культуру здоров’я сучасної молоді.
Дослідник Н. Міллер
вважає, що здоров’язбережувальне освітнє середовище ‒ це сукупність
антропогенних, природних, культурних факторів, які сприяють задоволенню людиною
власних потреб, здібностей, можливостей.
Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал збереження
здоров’я та впровадженню здоров’язбережувального навчання як процесу взаємодії
учнів і вчителя, результатом якого є засвоєння знань, умінь, навичок, способів
творчої діяльності, системи цінностей і збереження здоров’я учасників
освітнього процесу [2, c. 87].
Сьогодні навчальні
заклади реалізовують ідею та місію Шкіл сприяння здоров’ю в регіонах, поширюють
інформацію про цінності здорового способу життя, створюючи навколо себе
середовище, сприятливе для здоров’я. У загальноосвітніх навчальних закладах
України впроваджуються здоров’язбережувальні педагогічні технології навчання і
виховання, проводиться активний пошук універсальної моделі системи освітньої і
профілактичної роботи з формування у дітей та учнівської молоді, їхніх батьків
і вчителів позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, ставлення до власного
здоров’я як до найвищої соціальної цінності.
Практика
роботи навчальних закладів Шкіл сприяння здоров’ю доводить, що формувати
здоров’язбережувальне середовище загальноосвітнього навчального закладу
необхідно розпочинати з аналізу рівнів фізичного розвитку й фізичної
підготовленості учнів; показників фізичного здоров’я; упровадження
здоров’язбережувальних педагогічних технологій; проведення різноманітних форм і
методів роботи зі збереження й зміцнення здоров’я учнів, формування у них
здорового способу життя; створення сприятливого психологічного клімату у школі;
проведення санітарно-гігієнічної роботи; організації оздоровлення, режиму праці
й відпочинку, соціального захисту дітей та медичного обслуговування. Також
необхідно додати: аналіз інфраструктури загальноосвітнього навчального закладу,
його навчальне, навчально-методичне та кадрове забезпечення, що дає можливість
визначити умови для організації здоров’язбержувальної діяльності навчального
закладу. У контексті зміцнення здоров’я особливе місце посідають
здоров’язбережувальні педагогічні технології, до яких належать усі педагогічні
технології, які нешкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я. Серед
здоров’язбережувальних технологій, що традиційно використовуються у системі
загальноосвітніх навчальних закладів, ми
вирізняємо п’ять основних типів: медико-гігієнічні, фізкультурно-оздоровчі,
еколого-рекреаційні, здоров’язбережувальні педагогічні технології (технології
навчання здоров’я; технології виховання культури здоров’я) [2, c. 87]. Провідна
роль у реалізації здоров’язбережeння учнів належить вчителеві. В. О.
Сухомлинський писав ―Учитель повинен знати і відчувати, що на його совісті –
доля кожної дитини, що від його духовної культури та ідейного багатства залежить
розум, здоров’я, щастя людини, яку виховує школа.
Перед колективом педагогів загальноосвітньої
школи ставиться завдання зі створення таких умов навчання й виховання школярів,
які б сприяли формуванню всебічно розвиненої, фізично гармонійної особистості з
відповідальним відношенням не тільки до власного здоров’я, а й до здоров’я
оточуючих. Найбільшу роль у оздоровчому
процесі виконує саме освітня система, яка володіє усіма можливостями для того,
щоб зробити навчально-виховну діяльність саме здоров’язбережувальною. Отже,
створення здоров’язбережувального освітнього середовища в закладах освіти
передбачає комплекс змін у всій традиційній навчально-виховній системі, які
спрямовані на покращення ефективності діяльності закладу освіти щодо збереження
та зміцнення здоров’я школярів, професійного здоров’я вчительського колективу,
підвищення ступеня психологічної захищеності й комфорту учнів та безпеки
педагогів.
На основі
обмірковування та інтеграції багатьох наукових джерел[2, с. 42] щодо створення
здоров’язбережувального освітнього середовища в закладах освіти, можна
виділити такі основні компоненти:
• зміст освіти. Ця основа включає стандарт
освіти, навчальний план, педагогічні технології, прийоми, методи та
організаційні форми навчального процесу, систему знань школярів про збереження
та покращення власного та здоров’я свого роду, нації й навколишнього світу;
• матеріально-технічне забезпечення.
Наявність медично-гігієнічного, санітарно- технічного, фізкультурного
обладнання й оснащування, комплектування учбових класів. Відповідність
організації раціонального харчування учнів згідно з діючими санітарними
правилами та нормами. Профілактичні медичні огляди та оздоровчі процедури,
постійне регулювання рухового режиму та моніторинг показників стану здоров’я.Проведення
психолого-педагогічних, реабілітаційних, корегувальних заходів щодо
забезпечення здоров’я учнівської молоді;
• навчально-методичне гарантування створення
здоров’язбережувального освітнього середовища та постійний його моніторинг;
• міжособистісні взаємини усіх суб’єктів
навчально-виховного процесу.
Координація
діяльності закладу освіти і родини, робота шкільної психологічної служби.
Вивчення стану фізичного, психічного здоров’я дітей й учителів (індекс
здоров’я, зниження захворюваності, підвищення загального емоційного тонусу). А
також рівень професійної компетентності всього педагогічного колективу,
цілісність усіх оздоровлювальних впливів та стабільність отриманих результатів[4,
с. 45].
Діагностика
сформованості здоров’язбережувального середовища у закладах освіти реалізується
через:
• опитування;
• тестування;
• бесіди;
• спостереження;
• профілактичні огляди школярів.
Тому
більше уваги потрібно звертати на підвищення компетентності педагогічного
колективу, підготовку вчителів до інноваційної діяльності, упровадження в
навчально-виховний процес здоров’язбережувальних педагогічних технологій. Поглиблена
робота з цього питання дасть позитивні результати, а саме: ‒ на рівні учнів:
сформованість позитивної мотивації на здоровий спосіб життя та культуру
здоров’я у дітей та учнівської молоді, прагнення до саморозвитку й
самовдосконалення; ‒ на рівні сім’ї: участь у формуванні
здоров’язбережувального середовища, реалізація ідеї ―здорова дитина ‒ здорова
родина ‒ здорова нація ‒ успішна держава; на рівні класу: підвищення рівня
згуртованості колективу, доброзичливі стосунки, емоційна єдність ―один за всіх,
і всі за одного, участь в оздоровчій діяльності, повага до думки один одного; на
рівні школи: формування здоров’язбережувального середовища у навчальному закладі, підвищення якості
надання освітніх послуг; на рівні
країни: сформується та апробується модель здоров’язбережувального середовища.
5. Список використаних джерел
Упровадження в
навчально-виховний процес зазначеної педагогічної умови забезпечують методи
формування поглядів і переконань щодо дотримання здорового способу життя, а
саме роз’яснення, бесіди, розповіді, казки та метод прикладу: позитивний
приклад педагогів, батьків, новаторів здорового способу життя; методи
формування оздоровчої поведінки – педагогічний вплив (порада, вимога, виховні
ситуації) та привчання до виконання певних дій (режим дня, вправи); методи
стимулювання діяльності і поведінки – змагання (ігри, шкільні спартакіади) та
заохочення (схвалення), а також загальні методи: змагання, ігри, турніри,
туристичні походи, конкурси, дні здоров’я, клубні форми роботи, екскурсії.
Таким чином, тільки
в тісному співробітництві з дітьми, батьками, медиками, соціальними педагогами
й практичними психологами, а також з усіма тими людьми, хто зацікавлений та
небайдужий у збереженні й покращенні здоров’я учнів, вчителі спроможні створити
здоров’язбережувальне освітнє середовище у закладі освіти.
Збереження та
зміцнення фізичного здоров’я,розвиток гармонійно розвиненої особистості через використання пальчикової та дихальної гімнастики
у початковій школі 1-4 класах.
ЗМІСТ
Вступ
Молодший
шкільний вік є найбільш сприятливим для вирішення проблеми формування
правильного дихання та навичок його свідомої регуляції. Це період коли
закладається фундамент подальшого фізичного розвитку, активно розвиваються
інтереси і звички, формується характер. Запорукою здоров’я та гармонійного
всебічного розвитку в даний період життя дитини є оптимально організоване
фізичне виховання як в режимі дня, так і в самостійних заняттях фізичними
вправами.
Стан здоров’я
дітей щороку погіршується, збільшується кількість учнів із хворобами
опорно-рухової, серцево-судинної, дихальної, травної та ендокринної систем.
Викликає занепокоєння громадськості, педагогів, психологів різке погіршення
стану духовного та розумового розвитку підростаючого покоління, відсутність
мотивації до збереження і зміцнення здоров’я у сучасної молоді. Зазначена
проблема вже сягнула державного рівня і обговорюється в низці документів у
сфері освіти та охорони здоров’я. Формування здоров’я через освіту є одним із
пріоритетів державної політики у розвитку освіти, що забезпечується
Конституцією України, Концепцією ООН про права дитини, Програмою дій
Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку (1994), закон України «Про
загальну середню освіту» (1999), Концепцію загальної середньої освіти (12-річна
школа) (2001), Концепцію валеологічної освіти педагогічних працівників (2001),
Концепцією формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та
молоді (2004) та іншими чинними нормативно-правовими документами нашої держави.
Тому можна стверджувати, що основна мета сучасної школи полягає у формуванні
фізично і духовно здорової особистості. При цьому кожна школа шукає свій шлях
змін у просторі покращення якості освіти і виховання, що сприяв би успішності
такого формування.
Дихання –
важливий фізіологічний процес, який складається з трьох фаз: видих, пауза,
вдих, що безперервно і ритмічно змінюють одна одну. Кожна з названих фаз виконує свою функцію. Так,
за допомогою видиху в повітроносних шляхах звільняється місце для нової порції
кисню, необхідної для нормального функціонування організму. Дихальна пауза
забезпечує ефективний газообмін і вентиляцію легенів, що впливає на
працездатність організму і є перехідною фазою між видихом і вдихом.
Особисті
спостереження за заняттями з фізичного виховання показують, що при виконанні
різних вправ уже незначні навантаження викликають відносно дихання такі ознаки:
різні за тривалістю затримки дихання, саме дихання носить частий, поверхневий
та неритмічний характер, вдих-видих виконуються, головним чином, у вихідному
положенні, або в паузах проміж окремими фазами вправи, частіш усього короткими
дихальними рухами: форсовано і не виправдано різко.
При виконанні
вправ серіями, у школярів нерідко спостерігаються запаморочення, не
координованість фаз дихання (вдих-видих) з елементами рухів. Після виконання
вправ не виправдано довго зберігається частота дихання. Деякі пози («місток»,
«берізка», нахили в стійці) виявляють «невміння» дихати в незвичайних
положеннях. Ними актуалізується необхідності розробки технології (методики)
навчання ефективному диханню в умовах різних рухових дій (статичних,
динамічних, ритмічних, з проявом значних зусиль і ін.) із забезпеченням подальшого
позитивного переносу на
більш складні дії.
Аналіз
спеціальної літератури показує, що у дітей під час вирішення задач, виконання
трудових процесів та нових важких фізичних вправ, які вимагають великої уваги,
дихальні рухи гальмуються, дихання стає поверхневим, неритмічним, що прискорює
кисневу недостатність та прискорює стомлення. Такі ж зміни відбуваються і при
навчанні фізичним вправам. Несвідоме гальмування дихання у дітей відбувається
при письмі, читанні, при відповідях, на змаганнях та в інших складних
ситуаціях. Свідома регуляція дозволяє зняти втому, нормалізувати ритм та
глибину дихання та підвищити працездатність школяра. Застосування дихальних
вправ під час фізичних вправ підвищує працездатність організму після фізичних
навантажень, прискорює відновлення процесів, ліквідує кисневу недостатність.
Таким чином,
все це актуалізує проблему навчання дітей правильному диханню, формуванню
навичок його свідомої регуляції в молодшому шкільному віці.
Дихальну
гімнастику найкраще робити в режимі повного дихання. Таку гімнастику
рекомендується робити 2-3 рази на день через 1-2 год. після прийому їжі. При
цьому слід стояти, або сидіти рівно у розслабленому стані. Треба робити швидкий
(за 2-3 с.) глибокий вдих і повільний (15-30 с.) видих з повним напруженням
діафрагми і «стисненням» грудної клітки. У кінці видиху доцільно затримати
дихання на 5-10 с, а потім знову форсовано вдихати. Таких дихань може бути 2-4
за 1 хв. Тривалість одного сеансу дихальної гімнастики має бути до 5-7 хв.
Уроки
гімнастики корисно розпочинати з дихальної гімнастики, яка добре очищає
дихальні органи, покращує їх роботу, розвиває уяву. Також вправи для розвитку
дихання тренують різні види видихів.
Усі вправи на
дихання потрібно починати з видиху. Дихання має бути спокійним, безшумним,
плавним. Таке дихання називають реберно-діафрагматичним. Залежно від характеру,
від складності, дихальні вправи виконуються протягом трьох-п’яти хвилин.
Під час
виконання таких вправ діти мають перебувати в
спокійному стані, не напружуватись. Заняття слід проводити в провітреній
кімнаті. Не рекомендується працювати над вправами після прийняття їжі.
Для отримання
позитивного результату дихальні вправи проводяться щодня, із поступовим
збільшенням рахунку для вдиху і видиху.
Ось деякі
вправи для розвитку дихання:
Вправа 1.
Секундний видих. Вдих носом, видих через рот. Вправу виконуємо повільно,
повторюємо 3-4 рази.
Вправа 2.
Секундний видих. Вдих носом, затримка дихання, повільний видих. Повторюємо
вправу 3-4 рази.
Вправа 3.
Секундний видих. Піднятися на носки, руки вгору – вдих, опускаючись – видих.
Підняти руки над головою – вдих, опускаючи – видих. Розвести руки в сторони –
вдих, опустити – видих. Витягнути руки вперед перед собою – вдих, опустити –
видих. Руки на поясі. Відвести лікті назад – вдих, поставити руки у вихідне
положення – видих.
Вправа
4. Секундний видих. Вдих і
видих через ніс. Секундний видих. Вдих і видих
через рот. Секундний видих. Вдих через ніс,
видих через рот. Секундний видих. Вдих через
рот, видих через ніс.
Вправа 5.
«Задми свічку». Уявіть, що перед вами свічка. Секундний
видих. Зробіть глибокий вдих і
постарайтесь задути свічку, видихнувши повітря (глибокий вдих і
видих). Повторюємо вправу 3 рази.
Вправа 6.
«Задми 2, 3, 5 свічок». Уявіть, що
перед вами свічка. Секундний видих.
Зробіть глибокий вдих і
постарайтеся задути свічку, видихнувши повітря. Тепер уявіть, що перед вами дві
свічки. Зробивши глибокий вдих, спробуйте загасити їх, видихаючи повітря
порціями два рази. Вправу повторюємо, уявляючи, що перед нами 3 свічки (глибокий
вдих і видих порціями за кількістю свічок).
Вправа 7. «Задми свічки». Уявіть, що перед вами
іменинний торт. На ньому багато маленьких свічок. Секундний видих. Зробіть глибокий вдих і постарайтесь задути якомога більше свічок,
роблячи при цьому максимальну кількість коротких видихів (за кількістю свічок).
Вправа 8.
«Сніговик». Ліпимо сніговика, а потім гріємо руки, дихаючи на них.
Вправа 9.
«Вогнище». Уявіть, що потрібно роздути вогнище, що згасає. Для цього діти
сідають навпочіпки навколо «вогнища» і дмухають. (Секундний видих. Набрати
повітря через ніс, повільно видихати ротом, надуваючи щоки).
Вправа 10.
«Святкові кульки». До свята потрібно підготувати повітряні кульки. Секундний
видих. Надуємо кулі. Робимо глибокий вдих через ніс і плавно видихаємо повітря
через рот, надуваючи щоки.
Вправа 11.
«Ріжемо дрова». Діти стають парами, перехрещують руки та імітують різання дров.
Секундний видих. Руки на себе – вдих,
руки від себе – видих.
Про вплив рухів
рук на розвиток мозку було відомо ще в II столітті до нашої ери в Китаї.
Фахівці стверджували, що ігри за участю рук і пальців сприяють гармонійному
розвитку тіла і розуму, підтримують у належному стані мозкові системи.
Вітчизняні
вчені, які вивчали діяльність дитячого мозку, психіку дітей, підкреслюють
вагоме стимулююче значення функції руки. Рухи руки завжди були тісно пов’язані
з мовленням і сприяли його розвитку. Прості рухи рук допомагають прибрати
напругу не лише із самих рук, але й з губ, знімають розумову втому. Вони здатні
поліпшити вимову багатьох звуків, а значить – розвивати мовлення дитини.
Розвиток тонких рухів пальців рук передує появі артикуляції складів. Завдяки
цьому у мозку формується проекція «схеми людського тіла», а мовленнєві реакції
перебувають у прямій залежності від тренованості пальців.
Важливою
частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикові ігри. Вони емоційні,
захоплюють дитину своєю імпровізацією, безпосередністю, театралізацією,
елементами сюрпризу, передбачають ситуацію успіху.
Про пальчикові
ігри можна говорити як про чудовий універсальний, дидактичний і розвиваючий
матеріал. Методика і сенс даних ігор полягає в тому, що нервові закінчення рук
впливають на мозок дитини і мозкова діяльність активізується. Для навчання в
школі дуже важливо, щоб у дитини були добре розвинені м'язи дрібної моторики.
Пальчикові ігри - хороший помічник для того, щоб підготувати руку дитини до
письма, розвинути координацію. А для того, щоб паралельно розвивалася і мова,
можна використовувати для таких ігор невеликі віршики, лічилки, пісеньки. В
принципі, будь-які віршовані твори такого роду педагоги можуть самі «перекласти
на пальці», тобто придумати супроводжуючі мову рухи для пальчиків – спочатку
прості, нескладні, а потім ці рухи ускладнювати. Завдяки пальчиковим іграм
дитина отримує різноманітні сенсорні враження, у неї розвивається уважність і
здатність зосереджуватися.
Пальчикові ігри
та вправи – унікальний засіб для розвитку дрібної моторики та мовлення в їх
єдності і взаємозв'язку. Розучування текстів з використанням «пальчикової»
гімнастики розвиває мозок дитини, стимулює розвиток мовлення, творчі здібності,
фантазію, просторове, наочно-дійове мислення, довільну і мимовільну увагу,
слухове і зорове сприйняття, швидкість реакції і емоційну виразність, здатність
зосереджуватися. Крім цього, пальчикові вправи розширюють кругозір і
словниковий запас дітей, дають початкові математичні уявлення та екологічні
знання, збагачують уяву дітей про власне тіло, створюють позитивний емоційний
стан, виховують впевненість у собі, формують добрі взаємовідносини між дорослим
і дитиною.
Систематична
робота з тренування рухів пальців та стимулюючий вплив на розвиток мовлення є
потужним засобом підвищення працездатності кори головного мозку, у дітей
покращується увага, пам’ять, слух, зір.
Хоча ігри з
пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними досить доречно
користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю не тільки розвивати
мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне
навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.
Запропоновані вправи поліпшують розумову діяльність, сприяють
запам'ятовуванню, покращують процес письма:
Вправа 1.
«Кільця». По черзі з'єднувати подушечку кожного пальця з великим пальцем,
утворюючи колечко. Спочатку на правій, потім на лівій. А в кінці заняття –
синхронні рухи на обох руках.
Раз, два, три,
чотири, п'ять,
Вийшли пальчики
гуляти.
Раз, два, три,
чотири, п'ять,
Будем пальці
рахувать.
Вправа 2.
«Хрестики-нулики». Зачепити середній палець за вказівний – хрестик. Потім
з'єднати подушечки вказівного і великого пальця – нулик. Чергувати ці рухи.
Вправа 3.
«Вухо-ніс». Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою – за протилежне вухо.
Відпустити, ляснути в долоні і поміняти положення рук навпаки.
Вправа 4.
«Рибка». Скласти разом долоні рук – це «рибка». Рухати «рибку» в різних
напрямках, імітуючи плавання.
Вправа 5.
«Змійка». Зчепити долоні в замок – це голова «змії». Руки притиснути один до
одного. Рухати «змію» в різні боки, імітуючи повзання.
Вправа 6.
«Замок». Зчепити пальці в замок і струшуючи «замком», вимовляти:
На дверях
висить замок,
Хто його
відкрити б зміг?
Постукали,
постукали, (не розціплюючи пальців, постукати долонями),
Покрутили,
покружляли (покрутити зчепленими пальцями),
Потягнули,
потягнули
І відкрили!
(Розчепити пальці, розвести руки в сторони).
Вправа 7.
«Вісімки». Малювати в повітрі вісімку вказівним і середнім пальцем лівої,
правої руки, потім синхронно.Ось деяВправи для розвитку дихання:
Вправа "Потягушки"
Початкове положення. Стоячи, ноги разом, руки підняті вгору.
Виконання - на вдиху - добре підтягуємося, піднімаємося на шкарпетки, на видиху - руки опускаємо, встаємо на усю стопу, вимовляємо: "У-х-х". Виконуємо 4-5 разів.
Вправа "Веселий півник"
Початкове положення. Стоячи прямо, руки опущені уздовж тіла.
Виконання: піднімаємо руки вгору, а потім ляскаємо ними по стегнах. На видиху вимовляти: "Ку-ку-рі-ку". Виконуємо 5-6 разів.
Вправа "Їде-їде паровоз"
Виконання - ходимо по кругу, імітуючи паровоз, роблячи відповідні рухи руками і примовляючи "Чух-чух-чух". Виконуємо 20-30 сек.
Вправа «Задми свічки».
Вправа«Сніговик»
Ліпимо сніговика, а потім гріємо руки, дихаючи на них.
Вправа «Вогнище»
Уявіть, що потрібно роздути вогнище, що згасає. Для цього діти сідають навпочіпки навколо «вогнища» і дмухають. (Секундний видих. Набрати повітря через ніс, повільно видихати ротом, надуваючи щоки).
Вправа «Святкові кульки»
До свята потрібно підготувати повітряні кульки. Секундний видих. Надуємо кулі. Робимо глибокий вдих через ніс і плавно видихаємо повітря через рот, надуваючи щок.
Вправа «Ріжемо дрова»
Діти стають парами, перехрещують руки та імітують різання дров. Секундний видих. Руки на себе – вдих, руки від себе видих.
Запропоновані вправи пальчикової гімнастики поліпшують розумову діяльність, сприяють запам'ятовуванню,покращують процес письма.
Вправа «Кільця»
По черзі з'єднувати подушечку кожного пальця з великим пальцем, утворюючи колечко. Спочатку на правій, потім на лівій. А в кінці заняття – синхронні рухи на обох руках.
Раз, два, три, чотири, п'ять,
Вийшли пальчики гуляти.
Раз, два, три, чотири, п'ять,
Будем пальці рахувать.
Вправа «Хрестики-нулики»
Зачепити середній палець за вказівний – хрестик. Потім з'єднати подушечки вказівного і великого пальця – нулик. Чергувати ці рухи.
Вправа «Вухо-ніс»
Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою – за протилежне вухо. Відпустити, ляснути в долоні і поміняти положення рук навпаки.
Вправа «Рибка»
Скласти разом долоні рук – це «рибка». Рухати «рибку» в різних напрямках, імітуючи плавання. «Змійка». Зчепити долоні в замок – це голова «змії». Руки притиснути один до одного. Рухати «змію» в різні боки, імітуючи повзання.
Вправа «Замок». Зчепити пальці в замок і струшуючи «замком», вимовляти:
На дверях висить замок,
Хто його відкрити б зміг?
Постукали, постукали, (не розціплюючи пальців, постукати долонями),
Покрутили, покружляли (покрутити зчепленими пальцями),
Потягнули, потягнули
І відкрили! (Розчепити пальці, розвести руки в сторони).
Вправа «Вісімки»
Малювати в повітрі вісімку вказівним і середнім пальцем лівої, правої руки, потім синхронно.
Вправа «Вітерець»
Діти дують праворуч та ліворуч на стрічки, вдихаючи через ніс, повільно видихаючи ротом.
Важливим
завданням початкової школи є зміцнення здоров’я і сприяння правильному
фізичному розвитку учня. Успішне розв’язання цих завдань фізичного виховання
молодших школярів можливе лише в тому разі, якщо воно стає частиною всього
навчально-виховного процесу школи, суспільства, сім’ї. Школа, як один із
осередків виховання дітей, повинна своєчасно і гнучко реагувати на процеси, що
відбуваються у суспільстві і допомагати сім’ї та маленьким громадянам країни
краще пізнати перевагу фізичного виховання в житті.
Із власних
спостережень можна сказати, що вправи пальчиковою та дихальною гімнастикаою
виконуються із задоволенням і зацікавленістю.
Зазначу,
що пальчикова гімнастика допомагає урізноманітнити навчально-виховний процес
цікавими і дуже корисними завданнями, що сприяють всебічному розвитку дитячої
особистості.
Пальчикова гімнастика
– дуже гарний засіб відпочинку і після письмових вправ, особливо в молодшому
шкільному віці. Гра з пальцями – це інсценівка будь-яких римованих історій чи
казок з допомогою пальців і долонь. Під час пальчикової гри діти повторюють
рухи за вчителем, тим самим активізуючи моторику рук. У такий спосіб вони
відпрацьовують спритність, уміння керувати своїми руками, концентрувати увагу
на певній діяльності.
Чим більш
розвинена дрібна моторика рук дитини, тим кращою буде її розумова діяльність у
школі. Учені доводять, що здібності дітей – на кінчиках їхніх пальців. Ці
здібності слід розвивати щодня, проводячи пальчикову гімнастику, яка сприяє:
підготовці руки до письма; запобіганню письмовим спазмам; розвитку зорової та
слухової уваги, терпінню, «внутрішньому гальмуванню»; стимулюванню фантазії,
виявленню творчих здібностей.
Методика
дихальних вправ благотворно впливає на організм, відновлює порушене носове
дихання; покращує дренажну функцію бронхів; позитивно впливає на обмінні
процеси; налагоджує порушені функції серцево-судинної системи; виправляє
різноманітні деформації грудної клітки та хребет; підвищує загальну опірність
організму, його тонус, покращує нервово-психічний стан.
1. Лисенко Л. Л. Технологія
оздоровлення дітей молодшого шкільного віку на основі впровадження дихальних
вправ у систему фізичного виховання в загальноосвітній школі /
Л. Л. Лисенко, М. М. Огієнко, А. М. Заровна //
Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.
Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. – Випуск
14 : збірник наукових праць. – К. : Вид-во НПУ імені
М. П. Драгоманова, 2011. – С. 132-136.
2. Пальчикова гімнастика як основа
розвитку дрібної моторики : навчальний посібник для вчителів початкової
школи, методистів з початкового навчання, вихователів ГПД /
О. А. Волгіна, Н. М. Головня, Т. В. Книш,
Н. Д. Помогаєва. – Макіївка, 2015. – 36 с.
3. Пальчикова гімнастика :
навчально-методичний посібник / К. О. Руцька. – Вінниця : ММК,
2013. – 56 с.
4. Сократова Н. В. Сучасні
технології збереження і зміцнення здоров’я дітей : навчальний посібник /
Н. В. Сократова. – К. : Просвіта, 2009. – 345 с.
5. Язловецкий В. С., Кузнецова
Т. Д., Левитский П. М. Дыхательные упражнения в физическом воспитании
/ В. С. Язловецкий, Т. Д. Кузнецова,
П. М. Левитский. – К. : Здоровья, 1989. – 136 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар